Навчальний процес
В художньому профілі вивчаються основні предмети: малюнок, живопис, композиція, декоративно-ужиткове мистецтво, скульптура, мистецтво, художня культура.
Вивчення основних предметів сприяє освоєнню основ образотворчої грамоти та розвитку творчих здібностей учнів.
Академічний малюнок є основоположною дисципліною в системі художньої освіти. Малюнок – основа всіх видів образотворчого мистецтва. Знання академічного малюнка необхідно кожному професійному художнику, незалежно від того, якого напряму в творчості він дотримується.
Живопис – вид образотворчого мистецтва, в якому колір грає головну роль. До живопису належать твори мистецтва, виконані фарбами, нанесеними на якусь тверду поверхню. Живопис означає писати життя, писати живо, тобто переконливо передавати дійсність. За своєму практичному призначенню живопис розділяється на монументальний, станковий, іконопис, мініатюру, театрально-декораційний, декоративний розпис та ін. Головним засобом виразності в живописі є колір.
Композиція – (від лат. Compositio) означає складання, з’єднання поєднання різних частин в єдине ціле відповідно до якої-небудь ідеї. В образотворчому мистецтві композиція – це побудова художнього твору, обумовлене його змістом, характером і призначенням.
Декоративно-ужиткове мистецтво (від лат. Decoro – прикрашаю) – розділ декоративного мистецтва (область пластичних мистецтв): створення художніх виробів, що мають утилітарне призначення.
Твори декоративно-ужиткового мистецтва відповідають кільком вимогам: мають естетичною якістю; розраховані на художній ефект; служать для оформлення побуту і інтер’єру.
Такими творами є: одяг, декоративні тканини, килими, меблі, художнє скло, фарфор, фаянс, ювелірні та інші художні вироби.
Поняття “декоративно-ужиткове мистецтво” досить широке і багатогранне. Це і унікальне селянське мистецтво, що сягає своїм корінням в товщу століть; і його сучасні «послідовники» – традиційні художні промисли, пов’язані загальним поняттям – народне мистецтво; і класика – пам’ятки світового декоративного мистецтва, що користуються загальним визнанням і зберігають значення високого зразка; і сучасне декоративно-прикладне мистецтво в широкому діапазоні його проявів: від малих, камерних форм до значних, масштабних, від одиничних предметів до багатопредметних ансамблів, що вступають в синтез з іншими предметами, архітектурно-просторовим середовищем, іншими видами пластичних мистецтв.
Скульптура (лат. Sculptura, від sculpo – вирізаю, висікали) – ліпка, пластика – вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну форму і виконуються із твердих або пластичних матеріалів.
Головні жанри скульптури – портрет, історичні, побутові, символічні, алегоричні зображення, анімалістичні жанр (зображення тварин). Художньо-виразні засоби скульптури – побудова об’ємної форми, пластичне моделювання (ліпка), розробка силуету, фактури, в деяких випадках також кольору.
Розрізняються кругла скульптура (статуя, група, статуетка, бюст), розглянута з різних сторін, і рельєф (зображення розташовується на площині – барельєф і горельєф)
ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА
Нескінченний і різноманітний світ мистецтва, невичерпні шляху його пізнання. Як розібратися в ньому, осягнути його таємниці, мова, особливості розвитку? Як крізь «магічний кристал» мистецтва художник зображує «невидиме за допомогою видимого»? Як народжуються і чому не втрачають актуальності вічні творіння великих майстрів. На всі ці питання повинен відповісти курс «Художня культура». Головна ж увага курсу зосереджена на формуванні цілісного уявлення про історичний розвиток образотворчого мистецтва, про найбільш значних його періодах: від древніх цивілізацій до сучасності; про основні стилях і напрямках; про творчість видатних майстрів. Не кожен в майбутньому стане художником, але кожен може бути глядачем – людиною, для якого створюються великі твори мистецтва.
Навчитися розуміти і інтерпретувати твори мистецтва – завдання не з легких. Цьому можна і потрібно вчитися все життя, і шкільний курс по «художньої культури» другий, після уроків малювання, крок в цьому навчанні.
